ІСТОРИЧНА ДОВІДКА виникнення населеного пункту Олександрівка Лиманського району Одеської області.
Село Олександрівка засноване у 1792 році як село Кесоглу, потім перейменовано на Олександрію. Розташована на мисі при впадінні Куртого Яру до Чорного Яру, на високому правому березі Великого Аджалицького лиману.
В описі мандрівки Евлія Челебі від Аккермана до Озю згадується місцевість між Куяльником та Тілігулом, і на ній поселення розбійників Керман-Оба. Печера, керман – фортеця – можливо в середині 17 століття запорізькі козаки мали у місцевих вапняках підземне укріплення-схованку. Точного місця розташування турецький мандрівник не вказав.
Опис землі Едісан Ф. Деволана вказує на незаселеність степів між лиманами, про перспективу розведення овець у цій місцевості у разі знаходження води для водопою. Згадуються декілька криниць, які пересихають влітку.
Мілітарна карта західного кордону Російської імперії 1800 року демонструє поселення на місці сучасної Олександрівки під назвою Кесола.
Цей топонім повторено на місці села Корсунці.
Походить від прізвища грека Афанасія Кесоглу, пепечителя грецьких переселенців, бургомістра Одеського магістрату. Кесоглу отримав у 1792 році землі між Куяльницьким та Великим Аджалицьким лиманами для господарювання з умовою їх заселення.
Відомості про поселення Тираспольського повіту 1806 р. вказують на ділянці №28 на місці попередньої Кесоли (Кесоглу) наступне плселення: «Деревня Александрия подполковника Афанасия Васильева сына Кесоглу, коею владеет полковниця Попандопулова».
Таємниця назви відкривається, коли до уваги береться інформація, що ця полковниця – дочка Афанасія Кесоглу Олександра Афанасьєвна, яка вийшла заміж за грека полковника Емануїла Попандопуло, який пізніше отримав звання генерал-майора. Отримавши як посагу ділянку №28, Олександра Афанасьєвна перейменувала село Кесоглу на Олександрію, пізніше в документах ця назва була русифікована і в формі Олександрівка дійшла до наших днів.
У 1806 році в селі мешкало 22 чоловіки та 11 жінок, до землі села належало 6000 зручної землі десятин та 290 - незручної.
Встановив к.і.н., доц. Володимир Полторак
Опис герба села
Щит перетятий. Поверх золота зубчаста зверху, мурована чорним балка. У верхньому лазуровому полі золоте полуденне сонце. У нижньому червоному – срібний перекинутий меч у стовп із золотим ефесом вістрям донизу, з виникаючими з боків лези золотими лавровими гілками.
Щит розташований у золотому картуші та увінчаний золотою сільською короною. Під щитом на червоній стрічці, підбитій золотом, золотими літерами напис "Олександрівка".
Символіка герба села
Золоте сонце символізує південний край, тепло, світло, а також уособлює селище Світле, що входить до територіальної громади.
Геральдична мурована балка символізує Пояс Слави – ланцюг монументів, зведених на колишніх позиціях героїчної оборони Одеси, один із яких знаходиться у центрі села Олександрівка.
Меч уособлює захист, справедливість, пам'ять воєнних подвигів. Лаврові гілки – символ військової слави.
Меч у вигляді хреста вжито в пам'ять героїв, полеглих під час оборони Одеси.
Золотий (жовтий) колір є символом багатства, благородства, достатку.
Лазуровий (синій) колір символізує гідність та добро, червоний – мужність, відвагу, життєстверджуючу силу та труд.
Герб розміщений у золотому картуші, який рекомендований Українським геральдичним товариством, та прикрашений сільською короною, яка вказує на статус села.