Роман Комаровський з Фонтанки в проєкті «Наші люди».
Розповімо про нього і майданчику «Характер».
- Як довго ви проживаєте на території Фонтанки?
- Я живу в Фонтанці з 2014 року. Народився в місті Дніпропетровськ, потім батьки переїхали в Хмельницьку область, місто Волочиськ. Там я закінчив школу, вступив до Одеської державної академії будівництва та архітектури спеціальність «Промислове та цивільне будівництво».
- Хто ви за фахом, ким працювали?
- Отримав вищу освіту як інженер-будівельник і почав працювати за фахом. Був майстром, виконробом, головним інженером. І коли працював головним інженером в одному з будинків в «Сосновому березі», часто приїжджав в Фонтанку за будівельними матеріалами. Мені дуже сподобалося місце саме біля стадіону, так прийшло розуміння, що я хочу тут жити ... Через кілька років саме тут купив квартиру.
- Як прийшли до спорту?
- Мій батько займався веслуванням. Коли я був в 5 класі, він віддав мене до того ж тренеру, з яким займався сам. Це Заслужений тренер України Довбуш Аркадій Петрович. З 5 по 11 клас я займався в дитячо-юнацькій спортивній школі міста Волочиськ. Коли переїхав до Одеси, то виступав від спільноти «Динамо Одеса» і з першого по четвертий курс від Будівельної академії на всеукраїнських та обласних універсіадах.
- Чому вибрали саме біг з перешкодами? Чим він вас приваблює?
- Після університету почав активно працювати і спортом перестав займатися, але періодично грав в футбол на стадіоні «Дербі». У спорті був завжди, але вже на аматорському рівні, збиралися, грали в футбол для себе. А 2016 року я побачив репортаж ТСН про забіги з перешкодами і «Гонку націй» в Києві. Мені дуже сподобалося, що це не просто біг, що це дуже динамічна гонка, не важливо бути кращим в бігу, повинен бути комплекс ... сильні руки, хороший баланс, влучність ... Побачив по телебаченню і зрозумів, що хочу цим займатися.
- Як прийшла ідея побудувати майданчик?
- Була ідея про мобільний спортивний комплекс, де повинні бути всі снаряди, штанги, гантелі, гирі, списи, функціональні петлі – все в одному контейнері, а навколо нього повинен бути рукохід з великою кількістю навісів ... Я хотів цей комплекс реалізувати. Одного разу з балкона звернув увагою саме на це місце, відразу зателефонував своєму другові Олександу Шмуню, він теж проживає в Фонтанці. Я запропонував йому звернутися до сільської ради з проханням виділити нам це місце під майданчик. На черговій сесії ми звернулися з проханням виділення території під будівництво, тоді главою ще була Наталія Мішина. На базі реконструкції старого майданчику нам дали дозвіл на будівництво комплексу.
- Хто вам допомагав у її будівництві?
- Друзі-спортсмени, яким я зателефонував, розповів свою ідею, підтримали нас. Зібралося близько 10 чоловік, фінансування всіх витрат було за наш рахунок.
- Звідки з'явилася назва «Характер»?
Олексій Вовк привіз в Україну забіги Spartan Race, він же побудував першу площадку «Характер» в Києві. Вона набагато більше і різноманітніше. «Характер» – це київське спортивне співтовариство. Я їздив на змагання, навіть виступав за спортивний клуб «Характер». У назві закладено дуже правильна філософія – людина повинна показувати свої риси характеру на дистанції. Не в родині, не на роботі, виходь на дистанцію і показуй, який ти, який у тебе характер, вигризати перемогу, перемогу над собою в першу чергу. Мені дуже сподобалася це ідея і філософія, і ми теж назвали майданчик «Характер».
Я вважаю, що таких майданчиків повинно бути багато в Україні. Зараз в планах будівництво в Дніпрі, Запоріжжі, Хмельницькому. Проєкт нашого майданчика беруть за основу багато міст - Ужгород, Дніпро, Хмельницький. Це проєкт компактного маленького майданчика.
- Що знаходитися в контейнері?
- У контейнері знаходиться спортивний інвентар, з яким можна попрацювати і покласти на місце, на майданчику тренується секція боротьби, у них теж є доступ до інвентарю. У боротьбі все побудовано на захваті, відповідно їм навіть дуже підходить ця площадка, вони проводять там тренування.
- Залучаєте ви людей до бігу або спорту? Є якісь тренування або можливо змагання, які проводите?
- Ми проводимо відкриті тренування, в яких знайомимо людей з PSR спортом. Вже ми провели кілька тренувань, на які збиралося від 10 до 70 осіб. Для початку на тренуваннях у нас біг (іноді по стадіону, іноді в Вапнярку або до Рів'єри берегом моря). Після цього тренували самі перешкоди. Це метання списа, проходження перешкод на майданчику. Там є альпіністська стіна, її необхідно проходити боком. Відпрацьовували всі перешкоди, які є на майданчику, вправи на баланс, перекидання шини (тут більше задіяний прес і ноги). Все відпрацьовуємо на майданчику, щоб це не було новинкою на змаганнях для любителів. Адже на змаганнях професійних спортсменів максимум 15%, а 85% – це любителі (я їх називаю офісники). Такі змагання в більшості орієнтовані на те, щоб людина вийшла з зони комфорту. Просто біг для багатьох людей – це нудно, а тут є динаміка і баланс, і влучність, і канави з водою. Люди, подолавши перешкоди, мокрі, брудні, часто в розірваному одязі, щасливі, що вони дійшли до фінішу, і їм дали футболку фінішера і медаль.
- Чи є якісь ідеї для подальшого поліпшення майданчики?
- Як мінімум, зараз планую провести реконструкцію. Вигоріла фарба на контейнері, необхідно поправити банера, на контейнері весь час багато дітей. Вони, звичайно ж, залазять на самий верх. Це небезпечно, але діти – це діти. Постійно є побоювання, що там хтось травмується. Хочу закрити опалубною фанерою, що б дітвора не могла залізти нагору. Реконструкцію будемо проводити на власні кошти спортсменів. Є ідеї і для подальшого розвитку, будемо вдосконалювати перешкоди. Адже навіть якщо дитина просто катається на канаті, вона вже покращує хват. Тим паче, що вже є дитячі забіги, для них роблять більш легкі перешкоди. Перші такі змагання вже пройшли в Києві. Я думаю, що влітку на «Гонці націй» теж буде дитячий забіг.
Нашому майданчику майже рік. 14 травня в минулому році у нас було відкриття, і на річницю хочемо її як мінімум реконструювати.
- Чи вдалося втілити все задумане? Зіткнулися ви з якимись труднощами?
- Це проєкт був від душі. Я віддав креслення своїм архітекторам, вони накреслили проєкт майданчика, замовили метал, зварили. Попалася дуже хороша компанія, яка варила все обладнання. З контейнером нам допомогла компанія «Контейнери України». Складність була в тому, що будували ми її в період карантину, а весь час в процесі роботи діти бігали навколо, і ми дуже переживали, щоб ніхто не травмувався, усюди були шнури під струмом. Складно було працювати і контролювати дітей від травм.
- Чи підтримують вам друзі і знайомі?
- Так, всі підтримують.
- Як ваше захоплення впливає на роботу? Чи можна назвати це хобі?
- Я називаю це хобі. Це не спорт, який повинен приносити гроші, ми більше вкладаємо, ніж отримуємо. У 2019, коли готувався до чемпіонату світу, то складно було поєднувати роботу і спорт. Було дуже багато цілей, це був мій перший старт за кордоном, хотілося добре підготуватися і показати гідний результат. Це слугувало хорошою мотивацією. Іноді навіть більше приділяв часу спорту, ніж роботі. Іноді навіть ловив косі погляди хлопців з бригади, коли їм не вистачало мене. Рік був важкий для мене – 27 стартів, 3 місяці поза домом. В 2021 вирішив, що спочатку робота, а потім спорт.
- Як довго ви займаєтеся бігом?
- Бігом займаюся з 2017 року, хоча до цього футбол, а це ж теж біг. Так що можна сказати, що бігаю я давно.
- Чого досягли?
- 13 разів піднімався на п'єдестали. П'ять чемпіонських титулів в Україні (двічі Буковель, Київ, Одеса, Харків). На закордонних стартах 3-й у віковій категорії 30-34 – це був Spartan Race Brno Чехія, в Румунії Поляні Брашов був 2-м на спринті Spartan Race, в Греції на чемпіонаті світу на спринті був 2-м у віковій категорії 30-34, і недавно виграв у Буковелі вікову категорію Spartan.
- Чи багато часу у вас забирають тренування і підготовка?
- Від години до півтори в день тренуюся у вівторок, п'ятницю, суботу та неділю. Решту днів відпочиваю.
- Як ваше захоплення впливає на роботу і повсякденне життя?
- На сьогоднішній день вже тренування врегульовані з роботою. Навіть іноді я можу пропустити планове тренування, якщо дуже втомленний.
- Що б ви хотіли сказати людям, які хочуть себе спробувати в бігу або якомусь виді спорту, але бояться?
- 80% перемоги – це просто встати з дивана, одягнути кросівки і вийти на тренування, неважливо на яке. Якщо людина прийшла на тренування, навряд чи вона скаже «ні, вибачте», розвернеться і піде. Одягати кросівки і йти на тренування. Біг це або настільний теніс, скандинавська ходьба уздовж моря, або просто спуститися і піднятися 5 разів під гірку на море. Це добре позначитися на самопочутті людини в цілому і принесе користь його здоров'ю.
- Як змінив спорт ваше життя?
- Дисципліна – найперше і головне. Тренування - це жорстка дисципліна, я навчився таймінгу, планую день. З'явилася чіткість планування, впевненість в собі. Ще я почав багато подорожувати, це теж дуже важливо для мене. Всі виїзди на змагання тягнуть за собою відвідування нових місць, а це завжди нові враження емоції. Більшість приємних спогадів з подорожей. Це прекрасне саморозвиток, можливість підкоригувати себе, своїх близьких ...
- Якщо б у вас було три бажання, що б ви змінили в світі спорту?
- Я б масово залучав людей до спорту. Навіть на нашому стадіоні непогано б було зробити гумову бігову доріжку, щоб у людей була можливість бігати після дощу. Будувати більшу кількість стадіонів, що б у людей була можливість де займатися. Популяризував би спорт, можливо навіть на державному рівні. Залучати якомога більше людей, можливо б тоді і стало менше захворювань.