Єремеєва Христина Василівна – викладач в школі мистецтв
– Як Ви прийшли до того, що викладаете? Чому саме мистецтво?
– У меня не було вибору я с дитинства. Я в цьому жила, завжди була поруч з батьком і це було моє життя 24/7. Я дивилась на батька і завжди хотіла викладати, хотіла навчати дітей, навіть в період практики в університеті це бажання тільки посилювалось. Але незважаючи на це, закінчивши університет, я не одразу пішла працювати, взяла трохи часу перерви, вирішила зважити всі за і проти, зрозуміла, що це доволі важко, думала я приблизно два роки. А потім мені запропонували работу в нашому колишньому філіалі в Чорноморскому. На жаль, все було як завжди: клас не був пристосований, потребував ремонту, прийшлось його облагороджувати, адже там не було нічого. Звичайно, знадобилось все, що залишилось після батька, все те, що у нас було вдома, можливості купити не було і дуже сильно виручили домашні запаси.
– Чи багато дітей, які хотять займатися?
– Бажаючих займатися дуже багато. На жаль, ми не можемо взяти всіх, хто хоче, просто тому, що приміщення не дозволяє. Нам потрібно хоча б в два разі більше! Вже зараз укомплектована група на вересень, багато бажаючих в резерві. Із 40 бажаючих ми візьмем тільки 20, на жаль. І ще в вересні прийдуть діти, і в жовтні, а клас у нас укомплектовано з травня місяця.
– Як ви відбираєте дітей, яких приймаєте на заняття?
– Немає ніякого спеціального кастинга. Все просто, ми спілкуємося з дитиною, вона повинна мати бажання навчатися, любити малювати. В принципі цього достатньо, але якщо ще і є абстрактне мислення, добре розвинута фантазія – це взагалі круто.
– Починаючи з якого віку приймаєте дітей?
– Дітей приймаємо з 6-7 років, в нульовий клас. Завжди проговорюємо, що дитина, яку ми взяли в нульовий клас, абсолютно не обовязково перейде в перший клас. Дітки різні, комусь потрібно довше побути в нульовому класі просто банально з причини того, що не може розкрити тему, яку ми даємо. Ми орієнтуємося виключно по дитині, всі діти різні.
– Чому не берете маленьких дітей?
– Не вистачає годин і приміщення не дозволяє, ми можемо займатися і скульптурою, і керамікою, але потрібно приміщення, просто банально не вистачає місця. В минулому році ми зробили нульовий клас, набрали в нього 28 дітей, працювали в 2 зміни, але, на жаль, у нас просто немає місця поставити столи. Дитина 4-5 років просто фізично не зможе малювати, стоячи за мольбертом, у них немає ще витривалості, урок довжиною в годину буде просто для неї мукою. Відбити бажання дуже легко, ми ж навпаки всіма силами стараємося дітей зацікавити, створюємо атмосферу, котра спонукає до творчості і, авже ж, передаємо свої знання і досвід.
– Чим мотивуються батьки, коли записуть дитину в школу мистецтв?
– Різні бувають мотивації, хтось приводить дитину, тому що бачить в ній талант чи бажання, хтось хоче в дитині втілити свої амбіції нереалізовані. Багато талановитих діток, які приходять і повязують в майбутьному своє життя з мистецтвом.
– Що зараз викладають у школі?
– Малюнок, живопис і композиція. Є можливість виконання рабіт як акварелю, так і гуашшю. Все орієнтовано на дитину, немає жорстких рамок і обмежень, важливо щоб було комфортно творити і це головний залог успіху. Є дітки, які малюють тільки кольоровими олівцями, поступово ми даємо пробувати різні материали для работи, це акварель, графічний олівець, як основа.
– Приймаєте участь у виставках?
– Виставки в основному нам дає відділ культури 2-3 за рік і все. Всі інші виставки педагог шукає сам, є міжнародні, всеукраїнскі. Виставки міжнародні потрібно оплачувати, оргзбір з кожного учасника. Учні, які прийняли участь в виставці – це їхня праця, час, вже досягнення.
Ми стараємося брати участь у всеукраїнських і обласних конкурсах, у яких учень зможе отримати нагороду, диплом. Це дуже зацікавлює дітей, їхні работи виставляють на сайтах, вони їх можуть показати батькам, родичам… Після таких цікавих виставок діти бачать перспективу. Авже ж, підготовка до конкурсу – це час, праця ученя, розкриття теми конкурсу, ідеї тощо, учень малює работи на задану тему і ми вибираємо найкращу, яка принесе нам перемогу.
– Що важливо і перщочергово на Ваших заняттях?
– Важливо і дуже добре, коли дитина в першу чергу чує, спілкується без соромязливості і зажатості. Довірливі відносини – це основа, це місце для творчості. Діти себе повинні відчувати вільно і комфортно. Спілкування, атмосфера і особистий приклад. Це три кита, завдяки яким у нас є авторитет в очах дітей.
– Багато дітей приходять просто спробувати?
– Цим і приваблива сучасність, що дитина може зробити вибір, це прекрасно! Більшість дітей проходять повний курс навчання, є діти, які йдуть, але повертаються через рік, через два… Перша спроба в них була не в той час, наприклад, є ті, хто розуміє, що у них не лежить до цього душа, творчі люди завжди повертаються до розуміння того, що це їх душа.
– Багато людей хвалять радянський час, адже гуртки були безкоштовними?
– Безкоштовні гуоьки це, безумовно, великий плюс. Але в радянський час не було достатньо інформації, було меньше можливостей. У нас в класі є компютер і інтернет, треба дитині ним скористатися і подивитись якусь тваринку, будь-ласка, це займе 3 хвилини часу. Не потрібно йти в бібліотеку і шукати картинку в книзі. Є принтер, є багато інформації, яку ми готуємо, роздруковуємо. Діти можуть подивитись, візуалізувати, проаналізувати. Змінились умови, змінився навколишній світ.
– Яка оплата, скільки триває заняття, які затрати чекають батьків?
– Місяц занять коштує 250 грн, у кожного класу своє године навантаження, і близько 700-1000 грн необхідно витратити на матеріали для работи (папки, папір, пензлі, фарби). Єкономити на якості матеріалу не варто, необхідно починати работу на гідних матеріалах.
– Які є заслуги у детей? Можливо випускників?
– Найбільша заслуга це те, що для багатьох дітей це відправна точка, багато хто в майбутьньому зв’язує своє життя з мистецтвом. Вони вступають в Грековку, в Архітектурний, Львівску академію, пов’язують з мистецтвом своє життя і хочуть далі розвиватись. Ми тільки робимо все можливе, щоб їх підтримувати, раді їх успіхам, приємно бачити їх в класі після закінчення.
– Які є подальші плани для розвитку?
– Подальших планів дуже багато. Ми хочимо зробити виставку робіт наших дітей в Союзі художників, звичайно ж міжнародні виставки, ми будемо брати в них участь. Дуже б хотілось одержати стипендію для учнів, ми до цього прагнемо, у нас багато ідей і планів.
– Христина, Ви також практикуючий художник. Розкажіть трохи, які бувають замовлення?
– Я займаюсь декоративним розписом стін, пишу картини на замовлення… В наш час багато людей, які хочуть індивідуальні замовлення, це бувають і копії картин, і свої творчі работи.
– Які работи отримуєте частіше за все, що зараз люди замовляють?
– Найбільш популярні зараз фантастичні герої, квіти, ботанічний живопис, який малюють на стінах, що створює єфект «вау», а картини більш абстрактні. Чи копії того чи іншого художника.
– До чого більше лежить душа?
– Авже ж, я люблю академічний малюнок, реальний світ предметів.
– Слова наставника для читачів?
– У звязку з сучасним часом і можливостями, які відкриваються, пробувати себе в мистецтві однозначно потрібно. Безумовно, можна не повязати своє життя в подальшому з мистецтвом, це хороша база, як мінімум… Кожні батьки повині дати максимум можливостей своїй дитині і залишити за нею право вибору! Насправді мистецтво є в природі, хто вміє його знайти, той володіє ним.